- Які книжки Ви читали останнім часом?
- Останнім часом читала переважно про вагітних жінок і чоловіків, про догляд за дитиною та дитячу психологію – це те, що актуально зараз власне для мене. Але якщо говорити про художню літературу, то читала «Ворошиловград» Сергія Жадана, у якому власне від свого рідного Луганська знайшла тільки згадку про листівочку із зображенням Ворошилова і те в спогадах головного героя. Цей текст, на жаль, не виправдав горизонту моїх сподівань щодо заявленої в заголовку тематики, але це однозначно найліпший роман Жадана. Читала Марка Геддона «Дивний випадок із собакою вночі», роман про хлопчика-аутиста. Цей текст дає читачеві цікавий досвід мислення, який йому не доступний в реальному житті. Серед недавніх текстів – «Елегантна їжачиха» Мюріель Барбері, такий приємний жіночий роман для відпочинку від складних текстів, але з непереконливим закінченням.
Ще – Тараса Прохаська «Бо такЄ», але це радше перечитування, адже багато вміщених у книзі текстів друкувалися по різних книжках письменника. До речі, це таке естетично приємне видання, та окрім того зовнішнім виглядом відповідає самим неспішним Прохаськовим текстам. Хочеться і хочеться повертатися.
Зараз читаю багато Василя Голобородька і всіх, хто про нього коли-небудь писав, але більше з того всього подобається власне сам Голобородько, а точніше – «Українські птахи в українському краєвиді». Поет у цих текстах говорить забутою мовою птахів, підключаючи до інтертекстуальної гри усі можливі джерела – від наукових до народних – усі про птахів. На мою думку, ця книга є винайденням нової поетики, поетики того рівня, який колись мали Маларме чи Поль Валері. Це потрібно читати всім поетам. Андрусяк, наприклад, читав і це позначилося на його «Неможливостях мови».

- Що плануєте прочитати?
- У мене на холодильнику лежать дві книжки, які чекають, поки я звільнюся – Маріо Варгас Льйоса. «Витівки кепського дівчиська» та Салман Рушді «Опівнічні діти». І ще, як це не дивно – підлітковий «Буба» Барбари Космовської – тільки тому, що хочу знати, як це зроблено.

- Що можете порадити для читання іншим?
- Можу порадити читати. Радити читати – це як радити, яку білизну вдягнути, це ду-уже інтимна справа. Але якось до мене в голову прийшла така утопічна думка, що обов’язково має існувати певний психолог з читання (назва може бути інша), тобто така людина, у якої можна пройти анкетування, співбесіду, та отримати від неї список літератури (враховуючи літературні смаки та психічний стан), яка тобі сподобається та буде терапевтичною власне для тебе. Я би хотіла працювати на такій посаді. Але тоді окрім філологічної освіти треба було би отримати психологічну, і я би ще повчилася без вагань.